Друга світова війна стала визначальним моментом в історії західного суспільства. Протягом шести років усе суспільство жило в ритмі конфлікту: воно виробляло, воно призивалося, воно отримувало пайки й воно воювало. Усе населення було покликане зробити свій внесок у війну, хто, як солдат, а хто, як той, хто йому допомагає. Жоден громадянин не уникнув цього. Звичайно, що війна відобразилася і на жінках. Це був час, коли жінки стали більш помітними в публічній сфері. І вдома, і на роботі вони були покликані допомагати фронту. Особливість їхньої участі полягала в тому, що вони виконували роботу, яка раніше вважалася прерогативою чоловіків. Про те, як і де в Монреалі працювали жінки, наближаючи перемогу над гітлерівською Германією в Другій світовій війні читайте на montrealyes.com.
Реалії воєнного працевлаштування
На початку війни Канада відреагувала на виробничі потреби, що виникли внаслідок конфлікту, існуючими в країні галузями промисловості. Багато цих галузей, такі, як авіація, суднобудування, хімічна, транспортна та текстильна, промисловість, були покликані задовольнити нові потреби, які були викликані війною. Виробництво було розширено, а кількість виробленої продукції значно зросла.
Навколо цього виробництва сформувалися великі промислові центри. У Монреалі, з його численними галузями промисловості, працювала найбільша кількість робітників у Канаді. У 1944 році місто досягло піку з 292 660 зайнятими у воєнній промисловості. Причому виробництво було зосереджене в таких галузях, як виготовлення боєприпасів, вибухових речовин, текстилю, авіа- та суднобудування. І левову частину цих робітників складали на той час жінки, адже чоловіки воювали.
Дійсно, під час війни багато жінок виконували різноманітні роботи, які раніше вважалися прерогативою чоловіків. У Канади в ті роки, навіть з’явилася своя «Роузі» — прізвисько, яке давали жінкам, що працювали на фабриках, щоб допомогти у війні. Багато з них працювали разом із чоловіками на заводах, аеродромах і на фермах. Вони виготовляли запчастини для кораблів і літаків і виготовляли боєприпаси. Керували автобусами, таксі та трамваями. Тисячі жінок у Монреалі довели, що вони мають навички, силу та здатність виконувати ті самі завдання, що й чоловіки.
Із загального населення в 11 мільйонів лише близько 600 000 канадських жінок мали постійну роботу на початку війни. Під час війни ця цифра подвоїлася, сягнувши 1,2 млн. А у 1943–1944 роках рівень зайнятості досяг свого піка — 439 тис. жінок працювали у сфері обслуговування, 373 тис. у промисловості та 4 тис. у будівництві. Завдяки меншим розмірам і спритності рук монреальські жінки досягли успіху в точній роботі в галузі електроніки, оптики та складання приладів.
Оскільки їхні сини перебували за кордоном, багатьом фермерським дружинам довелося влаштуватися на додаткову роботу. Відомий випадок про жінку з Альберти, яка мала дев’ятьох синів, які або служили в армії, або працювали на заводах в інших містах. Ця жінка керувала трактором, орала поля, згрібала сіно та возила зерно молоти, водночас доглядала сад, курей, свиней та індиків.
До того ж вона встигала готувати сотні баночок консервованих фруктів та овочів. Були жінки у Квебеці, які працювали лісорубками, валяючи ліс. Під час війни Елсі Грегорі Макґілл — перша жінка у світі, яка здобула ступінь інженера авіації, працювала у Fairchild Aircraft Limited. До 1940 року дизайн літаків та методи виробництва місцевої команди дозволили цій компанії виробляти понад 100 літаків Hurricane на місяць.
Жінки на війні
Багато канадських жінок хотіли брати активну участь у війні. Вони чинили тиск на уряд із метою створення військових підрозділів для жінок. У підсумку у 1941–1942 роках армія змінилася назавжди, створивши власну жіночу службу. Уперше в історії жінки тепер могли носити форму в Канаді. Понад 50 000 жінок служили в збройних силах під час Другої світової війни. Були серед них і монреалки:
- Канадська жіноча армійська служба налічувала 21 600 жінок.
- Жіноча дивізія Королівських ВПС Канади налічувала 17 400 жінок.
- Жіноча Королівська морська служба Канади складалася із 7100 жінок.
Загалом жінки в уніформі виконували різні ролі, наприклад, механікинь, монтажниць парашутів, радіотелеграфісток, клеркинь і фотомайстринь тощо. Загалом у війні брали участь 4480 медсестер, 3656 — у Королівському канадському медичному корпусі, 481 — у Королівському медичному відділенні ВПС Канади та 343 — у Королівській медичній службі Канади. Багато із цих жінок знаходилися в радіусі ворожого вогню, а деякі загинули.
Завод у Вердені
Показовий приклад того, як жінки, обіймаючи посади чоловіків не просто справлялись з обов’язками, а досягали успіхів, можна прослідкувати по заводі у Вердені, що в Монреалі. Під час Другої війни була проведена ефективна рекрутська кампанія, щоб залучити жінок до заводської роботи. У червні 1941 року жінки становили 34 % працівниць підприємства у Вердені, а всього лише за два роки в 1943 році тут працювало більш ніж, половина жінок — 51 %. Причому деяким жінкам вдалося отримати на заводі кваліфіковану роботу, ба більше, керівні посади. Це випадок Лоїс Кемпбелл, яка займалася перевіркою якості боєприпасів на заводі у Вердені з 1941 року.
Слід зауважити, що умови праці працівниць на цьому монреальському підприємстві були дуже важкі, а часто, навіть небезпечні. Мова про традиційні виробничі небезпеки при виконанні заводської роботи, такі, як вентиляція, хімікати, станки й агрегати, важкі навантаження, статичне положення, шум, ризик вибуху тощо. Проте роботодавці створюють комітети з безпеки та виробництва, щоби покращити роботу своїх працівниць. Військові підприємства повинні бути добре освітленими та чистими. У підсумку сталося так, що на військових підприємствах пропонували кращі умови праці, ніж на більшості текстильних фабрик.
Попри напружений графік, жінки зав’язували дружні стосунки. Мілдред Аллен, яка працювала інспектором на конвеєрі у відділі контролю в Defence Industries Limited у Монреалі, описує своє повсякденне життя на заводі, як час, проведений у колі добрих знайомих, які разом їдять у їдальні, де обмінюються новинами з фронту, весело проводять час, жартують, сміються, незважаючи на довгі робочі зміни. А відтак ніхто не скаржився на своє життя.
Роль жінок у перемозі
Усвідомлення ролі жінок під час Другої світової війни прийшло в 1945 році, коли фашистська Німеччина була повалена, Гітлер мертвий, німці капітулювали. Вечірки присвячені перемозі пройшли по всьому Квебеку, як і в усіх союзних країнах. Величезні зібрання відбулися на вулицях Монреаля. У цих заходах брали участь сотні жінок. І це не випадково, адже ця велика воєнна перемога була так само і їхньою. У роки війни тисячі монреальських жінок брали активну участь у військових діях. Деякі, навіть служили в збройних силах Канади, перебуваючи на передовій.
А ще були швачки, медсестри, а також механічки, машиністки, зварювальниці й навіть електрикині. У ті часи легше було назвати спеціальність, яку б монреальські жінки не освоїли, працюючи на підприємствах мегаполіса, ніж перерахувати всі, які вони опанували. Причому, мова йде про ті спеціальності, що традиційно займали чоловіки.
Проте деякі речі залишалися незмінними. Протягом усієї війни робітниці отримували на монреальських підприємствах значно нижчу заробітну плату, ніж чоловіки за рівноцінну роботу.
Джерела: