Жан Доре, який два терміни перебував на посту мера Монреаля, зміг запам’ятатися монреальцям і зробити багато як позитивних справ, так і негативних. В оцінках його політики існують деякі розбіжності. Одні наголошують на вагомих метаморфозах Монреалю, які ініціював мер Доре, а інші знаходять чимало помилок і невдалих рішень в його діяльності. Далі – на сайті montrealyes.
Найкращим очільником міста Жан Доре не став, але ніхто не стане сперечатися, що він зміг вписати своє ім’я як в історію Монреаля, так і в історію Канади.
Шлях Жана Доре до крісла мера
Народився Жан Доре у Монреалі в 1944 р. Вищу освіту здобув у Монреальському університеті, де вивчав юриспруденцію. Вже тоді проявилися неабиякі лідерські здібності майбутнього політика, адже він був головою загальної студентської асоціації. Також Доре отримав ступінь магістра політології в не менш відомому вищому навчальному закладі міста – університеті Макгілла.
У 70-х рр. він став одним із засновників партії Монреальський громадянський рух (МСМ). Маючи нестримне бажання продемонструвати свій політичний талант і ентузіазм, яким відмічається вся його кар’єра, Доре стає лідером цієї партії у 1982 р.
Говорити про Доре, не розглядаючи партію Монреальський громадянський рух неможливо. Він відносився до тих мерів, які дійсно служили своїй партії та переймалися її долею. МСМ була міцною платформою, яка підтримувала Доре протягом всього часу його перебування при владі.
У тому ж 1982 році Доре був обраний кандидатом від МСМ на посаду мера Монреаля. Змагаючись з Жаном Драпо, який вже тривалий час був очільником міста, Доре не зміг вибороти перемогу. Йому вдалося зайняти пост мера лише у 1986 році, ознаменувавши кінець автократичному правлінню свого попередника. У 1990 році Доре був знову переобраний і залишився при владі до 1994 року.
Політика Жана Доре на посаді мера
Виконуючи роль мера, Доре керував оновленням Старого порту, а також численних парків і пляжів на острові Святої Єлени. Також мер прославився відкриттям площі Емілі-Гамлен (відомої серед монреальців як площа Беррі) та площі Шарля де Голля. Відкриття археологічного музею в Пуент-а-Кальєр – це теж справа рук Жана Доре, яка посприяла появі в Монреалі видовищного та цікавого місця, притягуючого безліч туристів. Велосипедисти міста також завдячують йому появою близько 150 кілометрів велосипедних доріжок.
Але політика мера також піддавалася й критиці. Наприклад, він відмовився виплачувати величезну заборгованість Жана Драпо перед містом. Але більшим скандалом обернулася для Жана Доре ситуація, що склалася в районі Овердейл. Йдеться про те, що в середині 80-х рр. декілька розробників будівельних проєктів придбали в цьому районі чимало будівель і запропонували владі міста знести їх, а натомість побудувати там великий кондомініум.
У політичній верхівці Монреаля почалися суперечки з приводу цього питання. Партія Доре МСМ була проти цієї ідеї, позаяк захист прав орендаторів – це один з головних напрямків діяльності цієї політичної структури. Сам мер спочатку теж підтримував колег щодо цієї теми, але після того, як розробники запропонували масштабний проєкт, що принесе багато муніципальних податків, він дав дозвіл на знесення. В результаті цього рішення понад 80 орендаторів було виселено, а будівлі знесено. Такі дії Доре були сприйняті негативно, вони спровокували емоційну громадську реакцію проти запланованого проєкту. Будівництво кондомініуму розпочалося аж у 2015 році.
На виборах 1994 р. Доре зазнав поразки. Після цього він намагався знову повернутися в політику й балотувався у мери, але ця спроба виявилася невдалою. Він покінчив зі своєю політичною кар’єрою та працював старшим директором з розвитку бізнесу в одному з банків.
У 2014 році Доре повідомив про свою хворобу – рак підшлункової залози. Вона і стала причиною смерті ексмера Монреаля у 2015 році.
Отже, перебування Жана Доре при владі було ознаменовано як позитивними, так і негативними подіями. Для багатьох монреальців він залишився харизматичним вусанем, який завжди надихав своєю енергійністю та ентузіазмом.