Після евакуації Дюнкерка та капітуляції Франції в 1940 році Гітлер очікував, що Велика Британія буде реалістом і проситиме миру. Проте минули дні, а англійці не подали жодних ознак того, що вони готові вимагати миру чи, хоча б переговорів. Тому Гітлер вирішує розпочати операцію «Морський лев». 16 липня 1940 року він ухвалив Директиву № 16. Історики стверджують, що підписував він її якось невпевнено. Більш докладно про те, як англійці протистояли гітлерівській Німеччині та про внесок у перемогу над фашизмом канадських льотчиків, а саме уродженців Монреалю читайте на montrealyes.com.
Операція «Морський лев»
Оскільки Англія не виявила бажання укладати угоду, попри її відчайдушне військове становище, Гітлер вирішив підготувати й, якщо необхідно, розпочати десантний маневр проти острівної держави. Ця операція була спрямована на те, щоб усунути, хоч якусь можливість англійській території служити базою для продовження війни проти Німеччини й, якщо необхідно, повністю окупувати її. У директиві також зазначалося, що британські ВПС мають бути знищені до такого стану, щоб вони були нездатні протистояти військам загарбників.
Для того, щоб німці вторглися в Англію, їхній флот повинен був узяти під контроль Ла-Манш. Для цього Люфтваффе мало домінувати в повітряному просторі над північно-західною Францією, Нідерландами, Ла-Маншем і південно-східною Англією.
Дві ворогуючі сторони стикаються з величезними й безпрецедентними проблемами. Це перший випадок в історії, коли одна нація намагалася перемогти іншу за допомогою повітряних сил. Битва за Британію була абсолютно новою та надзвичайно недавньою справою, що робить її, ймовірно, найцікавішою кампанією Другої світової війни. Ні англійці, ні німці не знали, що буде. Вони навіть, не знали, що знадобиться, щоб отримати ті умови, яких вони прагнули.
Бойове хрещення
Перший етап битви почався 10 липня і тривав місяць. У цей період Люфтваффе атакувало конвої в Ла-Манші та його порти. Німці починають бомбити радіолокаційні станції на південному узбережжі Англії. Під час другого етапу, відбувся основний штурм, який включав подальші атаки на радари та масштабні бомбардування аеродромів, щоб знищити британські винищувачі в повітрі та на землі. Особливо бомбардуванню піддалися аеродроми 11 групи на південному сході Англії. Єдина ескадрилья Королівських ВПС Канади, яка брала участь у бойових діях, Перша канадська ескадрилья, пізніше перейменована на 401, входила, якраз, до складу 11 групи.
З огляду на все це літо 1940 року було темним часом для Європи загалом, та для Великої Британії, зокрема. Гітлер офіційно розпочав операцію «Морський лев» 16 липня 1940 року.
Саме в битві за Британію Королівські повітряні сили Канади вперше взяли участь у бою в Другій світовій війні, хоча це не був такий уже й великомасштабний внесок. Кількість канадських пілотів, які брали участь у цій битві, коливається, за даними істориків від 83 до 112. Достеменно відомо, що 28 пілотів служили в 1 канадській ескадрильї. Принаймні четверо з них були мешканцями Монреалю: капітан Гордон МакГрегор, лейтенант Хартланд де Монтарвіль Молсон, лейтенант Артур Дін Несбітт і лейтенант Пол Брук Пітчер.
Пол Пітчер та Хартленд Молсон
Хартленд де Монтарвіль Молсон народився в Монреалі в травні 1907 року в одній із найстаріших і найвидатніших родин Канади. Він відвідував школу Selwyn House у Монреалі, потім коледж Бішопса в Ленноксвіллі, що у Квебеку, і, нарешті, Королівський військовий коледж у Кінгстоні, що в Онтаріо. Деякий час жив у Парижі, потім повернувся до Канади, де навчався на пілота.
Він був однокурсником Біллі Бішопа, коли той навчався керувати сучасними літаками того часу. Він записався в Королівські повітряні сили на початку Другої світової війни й був відправлений до Англії в складі 1 канадської ескадрильї. Хартленд здійснив 62 вильоти під час битви за Британію, під час яких він пошкодив Dornier і два Messerschmitt 110, а також знищив Heinkel 111. Отримавши поранення в бою 5 жовтня 1940 року, чоловік повернувся до Канади, де обіймав кілька командних посад. Він пішов у відставку в 1946 році та був нагороджений орденом Британської імперії.
Пол Пітчер народився в Монреалі в серпні 1913 року. У 1938 році він здобув ступінь юриста в Університеті Макгілла, а потім приєднався до юридичної фірми. Пол приєднався до Королівських ВПС у допоміжний підрозділ у грудні 1935 року та служив у 115-й ескадрильї в Монреалі. 20 червня 1940 року був відправлений до Великої Британії, де був приписаний до 1 канадської ескадрильї. Йому приписують пошкодження Heinkel 111, Dornier 17 і Messerschmitt 110, а також знищення Messerschmitt 109 під час Битви за Британію.
У грудні 1940 року Пітчер прийняв командування 1 канадською ескадрильєю, яка була перейменована в ескадрилью № 401 у 1941 році. Згодом він командував кількома іншими ескадрильями, включаючи 411-ту та 417-ту ескадрильї ВПС, а коли він пішов у відставку 28 листопада 1944 року, отримав звання командира.
Артур Несбітт та Гордон Рой МакГрегор
Артур Несбітт, син бізнесмена, народився в Монреалі в листопаді 1910 року. Він вивчився літати під час навчання в Університеті Макгілла і вступив до ВПС у вересні 1939 року, отримавши підготовку пілота винищувача в Кемп Борден. Потім він перейшов до 1 канадської ескадрильї і літав у складі підрозділу під час Битви за Британію. Герой-монреалець знищив Dornier 215 і двох Messerschmitt 109. 23 вересня 1941 року він був нагороджений Почесним хрестом. Йому було доручено командувати кількома ескадрильями, а в 1942 році його підвищили до командира. У листопаді 1947 року звільнився з війська.
Гордон Рой МакГрегор, найстаріший канадський пілот, який брав участь у війні, народився в Монреалі у вересні 1901 року. Він навчався в Університеті Макгілла та отримав ліцензію приватного пілота, вигравши Трофей Вебстера, який вручається найкращому пілоту-любителю в Канаді, в 1935, 1936 та 1938 роках. Він приєднався до резерву ВПС Канади в 1936 році, коли був співробітником компанії Bell і отримав свій патент у 1938 році. У 1940 році він був направлений до Великої Британії, в 1 канадську ескадрилью на посаду командира ескадрильї. Йому приписують знищення п’яти ворожих літаків і пошкодження ще кількох, під час битви за Британію. Гордон був нагороджений Почесним хрестом. Після битви за Британію він командував ескадрою ВПС у кампанії на Алеутських островах і був нагороджений орденом Британської імперії. МакГрегор повернувся до Європи, де до кінця війни служив командиром 126-го підрозділу. Він мав звання полковника, коли пішов у відставку в 1945 році.
Битва за Британію стала першою в історії битвою, яка проходила виключно в повітрі. З 10 липня до 31 жовтня 1940 року в складі 1 канадської ескадрильї служили 28 пілотів винищувачів. Нечисленні, порівняно з тими, хто брав участь в інших канадських наступальних операціях Другої світової війни, ці пілоти мужньо кинулися в бій. Вони довели, що, хоча деякі з них мали менше досвіду, ніж інші, та, ніж ворог, усі вони були готові до боротьби й не відступили. Вони відіграли визначну роль у боротьбі з державами Осі зла, допомігши досягти вирішальної перемоги в цій війні.