Семирічна війна, яка тривала з 1756 до 1763 року була першою війною світового масштабу. Вона велася в Європі, Індії та Америці, а також на морі, у Північній Америці, Британії та Франції, які боролися за панування. У Сполучених Штатах цей конфлікт відомий як французько-індіанська війна. З початку війни французи за допомогою канадського ополчення та союзників відбили кілька атак і взяли багато британських фортів. Ситуація змінилася, коли британці взяли Луїсбург у 1758 році, Квебек у 1759 році та Монреаль у 1760 році. За Паризьким договором Франція офіційно передала Канаду Великій Британії. Більш докладно про все це читайте на montrealyes.com.
Семирічна війна — Перша світова
У Північній Америці Британія та Франція воювали між собою за допомогою союзників-тубільців. Наприкінці війни Франція зазнала поразки та передала Англії Канаду (Квебек) та Іль-Рояль (Кейп-Бретон) разом з іншими територіями.Саме тому хоч Канада і є британською монархією, але вона має три народи-засновники: французи, британці та аборигени.
Бої відбуваються в Європі, Індії та Північній Америці. В Європі Британія, Пруссія та Ганновер воюють проти Франції, Австрії, Швеції, Саксонії, Росії та Іспанії. В Індії та Північній Америці Англія протистоїть Франції. Однією з головних причин війни була конкуренція Франції та Англії за торгівлю та колонії.
У Північній Америці британці та французи мали союзників із місцевих жителів. Французи та їхні союзники здобули важливі перемоги на початку війни. Вони виграли битви у фортах Освего (біля озера Онтаріо) і форту Вільям-Генрі (біля озера Джордж). Деякий час Франція повністю контролювала район Великих озер. Однак, починаючи з 1758 року, ситуація докорінно змінилася, британці та їхні союзники почали перемагати у війні.
Того літа англійці взяли Луїсбург (Кейп-Бретон). Це була дуже важлива перемога, оскільки раніше французький форт у Луїсбурзі не дозволяв британцям підійти до річки Святого Лаврентія. Тепер вони могли піднятись по річці Святого Лаврентія й атакувати Квебек. У серпні 1758 року британці, до того ж зруйнували форт Фронтенак, нині Кінгстон, що в Онтаріо.
Далі більше. У січні 1759 року британський флот захопив острів Гваделупа в Карибському морі. У липні англійці здобули перемогу під фортом Ніагара. Ця перемога дозволила їм взяти під контроль весь регіон Ніагарського регіону. Потім, у вересні, британці та їхні союзники здобули вирішальну перемогу на рівнинах Авраама у Квебеку. А потім була перемога під Монреалем у 1760 році. На цьому війна закінчується. Франція більше чи то не хоче, чи то не може воювати.
Капітуляція Монреаля
Отже, битва на рівнинах Авраама та капітуляція Квебеку в 1759 році зробили стратегічне становище Нової Франції відчайдушним. Попри перемогу в битві при Сент-Фуа, французькі війська опинилися в Монреалі в ізоляції. Не зважаючи на це, французький командувач Франсуа-Гастон де Леві побажав продовжити бій. Однак губернатор Нової Франції П’єр-Ріго де Водрей вирішив здати місто. Він хотів уникнути кровопролиття та нових непотрібних людських втрат. Коли 8 вересня 1760 року Монреаль здався британським військам, фактично справу було зроблено, Велика Британія завоювала Нову Францію.
Чи був у французів шанс переломити хід війни? Протягом літа 1760 року три британські армії вийшли на острів Монреаль з трьох сторін. Вони піднялися по річці Святого Лаврентія від Квебеку, спустилися від озера Онтаріо і просунулися по річці Рішельє. У серпні шість націй Канади — корінні союзники Франції — уклали з британцями Освегатчійський договір. Канадські ополченці починають повертатися додому, оскільки Джеймс Мюррей спалює ферми тих, хто продовжує воювати. Залишки французької армії, очолюваної Франсуа-Гастоном де Леві після смерті Луї-Жозефа де Монкальма, відійшли в Монреаль. Відтак станом на вересень 1760 року становище французьких військ у Північній Америці було безвихідним.
Губернатор П’єр-Ріго де Водрейль скликав військову раду 6 вересня 1760 року. Зіткнувшись із ситуацією, офіцери порекомендували йому обговорити умови капітуляції з генералом Джеффрі Амхерстом. Однак умови, нав’язані генералом Амхерстом губернатору Водрейлю, були набагато суворішими, ніж умови капітуляції Квебеку. Вони передбачали повну здачу колонії Нова Франція. Перші три статті позбавляли французьку армію звичайних військових почестей. Саме зіткнувшись із цими принизливими вимогами, командувач Франсуа-Гастон де Леві запропонував битися з ворогом, та губернатор відмовився. Змушений до капітуляції, головнокомандувач французів наказав спалити полкові прапори на острові Сент-Елен, щоб вони не потрапили до рук ворога.
8 вересня 1760 року П’єр-Ріго де Водрей підписав капітуляцію Монреаля та Нової Франції.
Наслідки поразки
Після капітуляції Монреаля було встановлено британський військовий режим, який замінив французьку колоніальну адміністрацію до підписання остаточного мирного договору.
Між 1760 і 1763 роками до Франції повернулося понад 4000 колоністів. Завдяки вимогам Франції під час переговорів, були гарантовані права приватної власності та цивільного права згідно з Паризьким звичаєм, а також свобода сповідування католицизму. Крім того, стаття 40 договору гарантувала корінним союзникам Франції право на їх власність і місіонерів. А історики завжди будуть вдячні П’єру-Ріго де Водрейлю за те, що він звернувся з проханням захистити архіви французької адміністрації.
Через три роки у 1763 році Франція та Англія підписали Паризький мирний договір, який офіційно завершив Семирічну війну. Франція передала Англії контроль над островом Іль-Рояль (Кейп-Бретон), Канадою (Квебек), басейном Великих озер і східним берегом Міссісіпі. Велика Британія передала Франції Гваделупу і дозволила зберегти острови Сен-П’єр і Мікелон (у затоці Святого Лаврентія). Завдяки Паризькому договору Англія стала головною колоніальною державою Північної Америки.
Початок Канади, яку всі знають
Між тим Семирічна війна мала великий вплив на Канаду.
По-перше, у Північній Америці були англійські та французькі поселенці. Спочатку Великобританія хотіла, щоб французькі поселенці у Квебеку перейняли англійські звичаї. Закони писалися англійською мовою, і католики, які були переважно франкомовними, не могли працювати в уряді. Однак через кілька років британці зрозуміли, що це не працює. У 1774 році вони створили Квебекський акт, який давав мешканцям Квебеку свободу віросповідання та право користуватися певними французькими законами. Цей закон поклав початок Канаді як юридично двомовній і двокультурній нації.
Війна також змінила стосунки між Британією та корінними народами, які проживали на території, яка стала Канадою. Після війни король Англії Георг III створив нову Королівську прокламацію 1763 року. Цей закон стверджував, що будь-яка земля в Північній Америці, яка не перебуває під контролем Великої Британії, належить корінному населенню, яке там проживало. Аборигени могли зберегти ці землі, якщо не хотіли продати їх королю. Це означало, що тільки британський уряд міг купувати землю або укладати договори з корінними народами. Цей закон досі є важливою частиною відносин між урядом Канади та корінними народами.
Ця війна допомогла сформувати Канаду такою, якою її знають нині.