Жак Парізо був 26-м прем’єр-міністром Квебеку та доклав багато зусиль для настання незалежності провінції, що мало сприяти економічному, соціальному, екологічному та культурному розвитку. Детальніше про діяльність політика далі на montrealyes.
Ранні роки
Жак Парізо народився в Монреалі 9 серпня 1930 року. Зростав у заможній родині, батько був страховиком та бізнесменом. Батьки підтримували розвиток двох мов у Квебеку, саме тому Жак Парізо ще з дитинства вивчав англійську на рівні з французькою.
Середню освіту здобув у коледжі Станісла в Монреалі. Далі навчався у Вищій школі комерційних студій у Монреалі (HEC Montréal), що є частиною Університету Макгілла. Завдяки гарним успіхам у навчанні, його викладач та наставник Франсуа-Альберт Анже домовився, щоб університет оплатив навчання в Європі. Натомість за домовленістю Жак після отримання докторського ступеня мав би повернутись у Монреаль та викладати в HEC Montréal. Адже у 1950-х роках помітно була виражена дискримінація франкомовного населення, навіть попри те, що воно становило більшу частину жителів Квебеку. Англомовні канадці мали кращу оплату праці та переважно обіймали керівні посади. Саме тому професор Франсуа-Альбер Анже намагався сформувати франкомовну еліту, аби вона могла перебороти цю сегрегацію.
У віці 21 року Жак Парізо вступив до Паризького інституту політичних досліджень, а згодом до Паризького юридичного факультету. Коли Жак випустився, професор Анже наполягав, аби він продовжував навчатись у Парижі. Проте сам Жак був переконаний, що французькі дипломи ціняться мало, а тому вирішує переїхати в Лондон, де вступив до Лондонської школи економіки (LSE). Та вже після отримання ступеня доктора економіки, Жак Парізо зрештою повернувся до Канади, де став викладати у HEC Montréal.
Початок політичної кар’єри
22 червня 1960 року до влади прийшла Ліберальна партія з Жаном Лесажем, що запровадила низку реформ та розпочала так звану “Тиху революцію”, яка дала поштовх боротьбі за національні й мовні права квебекців. З’явилися і поширилися нові рухи, які боролися за широку автономію, а іноді й за повну незалежність Квебеку. Зокрема партія Квебеку, що була заснована у 1968 році.
У цей час колега з HEC Ролан Паренто запросив Жака Парізо долучитись до Ради з економічної орієнтації. Серед основних досягнень Жака були націоналізація гідроелектростанції Hydro-Québec, націоналізація шахт Asbestos Corporation Limited, розробка Пенсійного плану Квебеку.
У 1976 році Жак Парізо став обіймати посаду міністра фінансів Квебеку при прем’єр-міністрі Рене Левеску. Однією з важливих реформ був План накопичення акцій (RÉA), який мав допомогти знизити податки для бідних та середнього класу та підвищити податки для багатих.
Жак Парізо на посаді прем’єр-міністра
У 1984 році Жак Парізо через розбіжності поглядів із прем’єр-міністром покинув посаду міністра фінансів. Проте повернувся в партію через три роки, коли лідер Квебекської партії Пьер-Марк Джонсон програв на виборах. Та вже у 1988 році Жак Парізо сам очолив партію. Через п’ять років Партія Квебеку отримала більшість місць в Уряді, а Парізо очолив посаду прем’єр-міністра та пообіцяв провести референдум щодо суверенітету Квебеку. 
Обіцянка була дотримана та 30 жовтня 1995 року жителі Квебеку отримали можливість вибору майбутнього провінції. Для Жака Парізо цей референдум став кульмінацією 35-річної політичної кар’єри, адже він пообіцяв, що залишить посаду прем’єр-міністра, якщо референдум буде невдалим. За результатами голосування Квебек так і не отримав незалежність, кількість голосів “проти” становила 50,6 %. На наступний день Жак Парізо залишив політичну кар’єру.