Перемога союзників у 1945 році була досягнута неймовірно страшною ціною. У той час, як на заході американські, британські, канадські та французькі війська завершили звільнення окупованих країн і проникли в глиб Німеччини, радянська армія розгромила німецькі війська, наступаючи зі сходу й обложила Берлін, що призвело до сотень тисяч жертв. Не припинялись бої й в повітрі. Американські, британські та канадські літаки продовжували бомбардувати німецькі міста, поки список цілей не був вичерпаний. Більш детально про перемогу в другій світовій війні та її святкування в Монреалі читайте на montrealyes.com.
Як здобувалася перемога
Два корпуси утворили Першу канадську армію, воюючи пліч-о-пліч уперше з початку війни. Головною ціллю канадців було звільнення Нідерландів, населення яких жорстоко страждало від голоду. Ці останні тижні боїв викликали багато кривавих та запеклих зіткнень. Тисячі нідерландських мирних жителів у таких великих містах, як Роттердам, Амстердам і Утрехт, були врятовані продовольством і пальним, скинутими з літаків союзників або привезеними вантажівками через німецькі лінії під час перемир’я на цій ділянці фронту, на захід від Нідерландів. Вдячні нідерландці вітали своїх канадських визволителів із безмежним ентузіазмом, налагоджуючи зв’язки дружби та, ділячись спогадами про війну.
Канадці також зіткнулися з найстрашнішим лихом війни: Голокостом, систематичним винищенням євреїв та інших людей нацистською Німеччиною, що спричинило мільйони смертей. 12 квітня 1945 року 2-га канадська піхотна дивізія звільнила майже тисячу нідерландських євреїв із покинутого німцями Кампу Вестерборк (збірного та транзитного табору Вестерборк). Через три дні британські війська звільнили Берген-Бельзен, сумно відомий табір, де утримувалося понад 60 000 виснажених в’язнів. Канадські солдати запропонували життєво важливу допомогу тим, хто вижив у таборі.
Війна в Європі добігала кінця. Події прискорилися 30 квітня 1945 року із самогубством нацистського лідера Адольфа Гітлера, коли радянські війська просувалися до берлінського підземного бункера, де він ховався. Через кілька днів почалися переговори про капітуляцію Німеччини. 7 травня генерал Дуайт Д. Ейзенхауер, Верховний головнокомандувач союзними силами, прийняв беззастережну капітуляцію всіх німецьких військ у школі в Реймсі, Франція. Війна в Європі закінчилася. Капітуляція була офіційно оголошена наступного дня, 8 травня 1945 року, який був названий «Днем перемоги в Європі». Світ зустрів цю новину з ентузіазмом. Однак війна проти Японії на той час ще не закінчилася, до того ж астрономічні людські втрати в цій війні приглушили ейфорію після оголошення про припинення військових дій у Європі.
Тим часом запеклі бої та великі втрати відзначили останні місяці війни проти Японії. 6 і 9 серпня 1945 року атомні бомби були скинуті спочатку на Хіросіму, потім на Нагасакі. Японія капітулювала 15 серпня 1945 року, союзники проголосили День перемоги над Японією. Офіційна капітуляція була підписана 2 вересня. Після шести років руйнувань і щонайменше 60 мільйонів смертей Друга світова війна, нарешті, завершилася.
Святкування Перемоги
Понад 1,1 мільйона канадців і ньюфаундлендців воювали під час Другої світової війни. Майже 45 000 із них загинули, близько 55 000 були поранені, а близько 9 000 потрапили в полон. Загиблі канадці поховані на кладовищах Комісії з військових могил Співдружності за кордоном і в Канаді. Імена багатьох вказані на меморіалах.
У 1945 році китайці Монреаля організували великий парад на честь закінчення війни. На мальовничі та масштабні гуляння запросили все населення міста. 2 вересня парад Перемоги пройшов на західній вулиці де ла Гошетьер у Китайському кварталі.
Чому саме 2 вересня 1945 року тут розпочався великий парад до Дня Перемоги? Усе просто, китайці святкували перемогу над Японією. Розпочалося все о 14:00 на вулиці Де Ла Гошетер у китайському кварталі Монреаля. Офіційна капітуляція Японії завершила вісім років виснажливої війни, яка почалася в 1937 році жорстоким вторгненням саме до Китаю. Кінець конфлікту віщував нову еру для всіх китайців.
Зустрівшись у штаб-квартирі Китайської асоціації Benelovent у китайській лікарні, Гордон Юен, Френк Лі, Джек Янг, Томас Хам, Чарлі-Сонг Вонг та Іп Вінґ разом сформували комітет звільнення Китаю. Під керівництвом цих енергійних людей, які були впливовими членами китайських асоціацій, вулиця Де Ла Гошетьер була прикрашена різноколірними банерами та прапорами країн-союзників. Усе відбувалося під цікавими поглядами монреальців. Адже на яскраві гуляння було запрошено усі містяни. У програмі були виступи поважних гостей, офіційні промови, хода вулицями, феєрверк, демонстрація бойових мистецтв, театральні вистави, танці та музика.
Дефіле Великого дракона
Родзинкою урочистостей, безсумнівно, була велика процесія вулицями Монреаля. На тротуарах десятки тисяч людей, вони прийшли подивитися на цей парад. Музика п’яти військових оркестрів поєднувалася з музикою барабанів, гонгів, тарілок і флейт китайського оркестру. Дотримуючись ритму, танцюристи в традиційному костюмі лева виконали танець Перемоги перед здивованими й зачарованими поглядами монреальських дітей. Великий дракон також дефілював у супроводі кількох охоронців. Починаючи свою подорож на Rue De La Gauchetière, китайські асоціації пройшли парадом, за яким слідували духові оркестри.
Піднімаючись по Кларку в напрямку Дорчестер-стріт (сьогодні бульвар Рене-Левеска), процесія попрямувала на захід до Меткалф-стріт. Цією вулицею демонстрація досягає Шербрук-стріт, по якій йде на схід до Сент-Юбера. Спускаючись цією вулицею на південь, демонстранти доходять до вулиці Крейг (сьогодні вулиця Сен-Антуана). Рухаючись у західному напрямку, процесія приходить на бульвар Сен-Лоран. Піднімаючись бульваром на північ, парад повертається до місця прибуття: Китайського кварталу.
Рідкісний момент єдності
Після чого, ввечері розпочались вистави. На вулиці Де Ла Гошетьєр, поблизу Сен-Урбена, асоціація китайських масонів завчасно встановила велику відкриту сцену. Тут були представлені традиційні танці, а також захоплива вистава з елементами бойових мистецтв за участю китайських майстрів битви на мечах. За спогадами президента масонів Джека Хуанга, дві вистави, організовані ввечері, мали настільки великий успіх, що, як він сказав, навіть вода б не змогла просочиться крізь натовп, так компактно стояли глядачі. Що правда, як пізніше говорили очевидці, сенс вистави вислизав від багатьох західних глядачів, які, тим не менш, дивувалися і насолоджувалися колоритними костюмами й жестами китайського театру.
До пізньої ночі натовпи танцювали на вулицях Китайського кварталу під ритм великих традиційних барабанів кантонського оркестру Джін Хонг Торонто. У Чайнатауні святкування тривали тиждень: там підприємства закривались лише для того, щоби працівники відпочили. В основному дуже неоднорідна китайська громада Монреаля складається з людей, які розмовляють десятками різних діалектів, походять із різних регіонів зі своїми традиціями та відстоюють різні політичні погляди. Але той парад продемонстрував рідкісну єдність у китайсько-монреальській спільноті, що була і є майже унікальним моментом в історії.