В історії будь-якого міста особистість і діяльність першого мера має особливе значення. У Монреалі честь стати першим очільником міста отримав Жак Віже – багатогранна людина, яка поєднала в собі й археолога, й колекціонера, й землевласника, й політичного діяча. Більше деталей – на сайті montrealyes.
У Монреалі є декілька цікавих об’єктів, які зберігають пам’ять про найпершого мера, а також не дають монреальцям забути про історію міста. Тож яким був шлях Жака Віже до посади мера та що важливого він зробив для Монреаля?
Життя Жака Віже до посади мера Монреаля
Народився Жак Віже у Монреалі в 1787 році. Його батька звали також Жаком Віже, він був політичним діячем британської провінції Нижня Канада. У своїх 12 років майбутній очільник Монреаля був зарахований до коледжу Сен-Рафаель, який надавав освіту дітям монреальської буржуазії.
Після закінчення навчання Жак Віже переїхав до Квебеку, де розпочав журналістську кар’єру. Під час англо-американської війни 1812 року він записався лейтенантом до одного з поліційних батальйонів Монреаля. Пізніше Віже став учасником битви біля Сакетс-Харбор, після чого не на жарт зацікавився військовою справою. Його військова кар’єра не була особливо примітною та цікавою, окрім випадку з його звільненням, коли губернатор звільнив Віже за його відсутність без дозволу. Як виявилося пізніше, це було непорозуміння і його поновили на посаді.
У 1813 році Віже починає працювати геодезистом вулиць, провулків, мостів Монреаля. Він відповідав за планування доріг, маршрутів, стежив за вирівнюванням і асфальтуванням. Окрім того, він укладав різні договори про будівництво та постачання. Ця робота змусила Віже зацікавитися містобудуванням, муніципальною діяльністю. Він багато разів намагався видобути для себе якусь значну посаду в Монреалі: інспектор поліції, мировий суддя, наглядач за магістралями тощо.
В особистому житті Віже було все впорядковано, хоч і не без трагічних моментів. У 1808 році він одружився з Марі Маргаритою Ла Корн. У них було троє дітей, які, на жаль, всі померли у маленькому віці.
Діяльність на посаді мера
Жак Віже приступив до обов’язків мера Монреаля у 1833 році. Як очільник міста він насамперед запам’ятався тим, що запропонував перший герб Монреаля і девіз «Concordia Salus» (порятунок через гармонію).
Протягом 1833-1836 рр. він ініціював масштабні дренажні роботи в Монреалі, що змогло покращити зовнішній вигляд міста та санітарні умови в районі, що розкинувся на північ від вулиці Сен-Катрін, де була болотиста територія.
Але були й негативні моменти під час головування Жака Віже у Монреалі. Наприклад, чимало містян дорікали йому в тому, що він являється в місті й мером, й дорожником і не може однаково добре виконувати свої обов’язки. Це сприяло тому, що велика частина населення збунтувалася проти Віже.
Оскільки політична ситуація у 1830-х рр. була напруженою, коли в 1836 р. закінчився термін дії закону про заснування муніципалітету, його не стали продовжувати. Управління Монреалем знову перейшло до рук мирових суддів, а повноваження Віже як мера були ліквідовані.
Подальший шлях Жака Віже
Після втрати своєї посади як мера Жак Віже став членом організаційного комітету Асоціації Сен-Жан-Батист де Монреаль, а у 1856 році був обраний її президентом. Він почав досліджувати історію та археологію, його досвід на війні й володіння інформацією про минуле життя Монреалю змогли зацікавити багатьох істориків і вчених, які неодноразово зверталися до нього з метою отримання необхідних даних.
Більшу частину свого життя перший мер Монреаля збирав різноманітні цікаві документи з історії Канади, літератури, релігії та інших тем. Враховуючи такий його інтерес до історії та історичних матеріалів не дивно, що Віже разом з деякими іншими вченими заснував Société Historique de Montréal (Історичне товариство Монреалю), першим президентом якого було обрано саме його.
Якщо говорити про фінансове становище Віже, то його не можна назвати багачем. Однак всі засоби для комфортного життя він мав. Жак Віже був землевласником, мав у своєму розпорядженні декілька об’єктів нерухомості. Перепис 1842 року дає можливість краще зрозуміти побут ексмера Монреаля в ті часи. Він проживав у великому просторому будинку, мав двох служниць і одного слугу, а також коня й корову, що не було рідкістю в ті часи.
Помер Жік Віже у 1858 році. Згадки його колег, знайомих дають змогу говорити про нього як про загадкову та різносторонню людину. Вони відмічали його уїдливі коментарі та напрочуд жвавий розум. І хоча його не можна назвати найкращим мером всіх часів, Жак Віже здобув собі славу розумної та поміркованої людини, яка назавжди залишилася в історії Монреаля.