Тереза Касгрейн є однією з головних фігур у просуванні прав жінок і найвідомішою суфражисткою Квебеку. У 1922 році вона брала участь у заснуванні Провінційного комітету жіночого виборчого права, організації, яка боролася за отримання права голосу для жінок Квебеку. Тереза чотири роки була президентом цієї організації, яка в 1929 стала Лігою прав жінок. Вона домоглася включення виборчого права жінок у виборчу програму Ліберальної партії Квебеку. Більше про цю героїчну для свого часу жінку читайте на montrealyes.com.
Дитинство та навчання
10 липня 1896 року в леді Бланш Макдональд і сера Рудольфа Форжета, юриста, фінансиста, політика консерватора та філантропа народилася донька, яку назвали Тереза. До слова Рудольф Форжет був одним із перших монреальських франко-канадських мільйонерів. Дівчина з’явилася на світ у Монреалі.
З 1904 до 1912 року Тереза Форжет навчалася в школі-інтернаті Сакре-Кер у Со-о-Реколе. Потім планувала вступити до університету, щоб вивчати право, але зустріла категоричну відмову батька. У юності Тереза пережила тяжку трагедію. Коли їй було 17 років від нападу сомнамбулізму загинув її коханий. Цю хворобу ще називають лунатизмом. Дівчина дуже важко пережила трагедію.
Відтак, коли їй ще не виповнилось і 20 років, 19 січня 1916 року вона виходить заміж. Її чоловіком став адвокат П’єра-Франсуа Касгрейн. Її чоловік був сином лікаря Франсуа Касгрейна та Марі Елен Адель Бертело. Чоловік займався політикою, він був федеральним депутатом від Шарлевуа-Монморансі та Шарлевуа-Сагене, а пізніше отримав посаду спікера Палати громад і державного секретаря в королівському уряді. У подружжя народилося четверо діток. Це були двоє хлопчиків, Рудольф і Рене, а також двоє дівчаток Елена й Поль.
Протягом усього життя Тереза Касгрейн брала участь у політичній, громадській та профспілковій діяльності. Після Першої світової війни вона служила у Федеральній раді з мінімальної заробітної плати. У 1920-х роках виступала за численні реформи, головною з яких було отримання права голосу для жінок. Саме Тереза Касгрейн була членом Ради охорони здоров’я Канади та Канадської ради соціального розвитку.
Право голосу для жінок
Тереза Касгрейн є однією з головних фігур у боротьбі за право голосу для жінок Квебеку. Вона привернула до себе увагу під час федеральної виборчої кампанії 1921 року, коли виступила з промовою в Бе-Сен-Поль, замінивши свого чоловіка, ліберального члена парламенту від Шарлевуа-Монморансі, П’єра-Франсуа Касгрейна, який покинув свою посаду.
Наступного року вона брала участь у заснуванні Провінційного комітету жіночого виборчого права. Молода жінка проводить кілька конференцій, бере участь у роботі Комісії Доріона з громадянських прав жінок у Квебеку та веде радіошоу Fémina на Radio-Canada.
У 1938 році, коли вона була віцепрезидентом Ліберального жіночого клубу Канади, Тереза очолила велику делегацію жінок на з’їзд Ліберальної партії Квебеку й після майже двох десятиліть невдач, таки домоглася того, що в передвиборчу програму партії включили питання про виборче право для жінок. У 1940 році уряд Аделара Годбу домігся, щоб Законодавча асамблея ухвалила закон, що надає жінкам право голосувати та бути обраними. Тоді Терезу Касгрейн було визнано однією з головних архітекторок цієї перемоги квебекських жінок. А вже в 1942 році, під час федеральних проміжних виборів, вона балотувалася як незалежний ліберальний кандидат від Шарлевуа-Сагене. До слова, загалом Тереза Касгрейн 6 разів намагалася бути обраною в різних виборчих округах, якраз між 1952 і 1963 роками, але марно.
Пізніше вона очолила Лігу прав жінок і була її керівницею з 1928 до 1942 року. До того ж саме вона заснувала Молодіжну лігу франкофонів, Федералізовані благодійні організації франкофонів і Товариство симфонічної музики Монреаля.
Друга світова війна
Її енергії міг позаздрити хто завгодно. Адже бувши вельми заможною, завдяки батьку, людиною, народившись у розкоші, Тереза могла все життя просидіти біля каміна, споглядаючи на свої дорогоцінні прикраси та виховуючи чотирьох власних дітей. Навпаки, ця гуманістка присвятила своє життя підтримці справи жінок, а отримання права голосу для жінок у своїй провінції було її найбільшою битвою, яку вона розпочала та очолила ще до початку Другої світової війни.
Після того, як почалася Друга світова війна жінка допомагала в створенні Комісії із цін і торгівлі під час війни, а пізніше допомогла заснувати Відділ у справах споживачів. За свої військові заслуги, вона стала офіцером ордена Британської імперії.
У 1946 році Тереза Касгрейн приєдналася до Кооперативної федерації співдружності (CCF), відомою французькою як Fédération du Commonwealth coopératif. Вона стала віцепрезидентом цієї співдружності в 1948 році. До того ж очолювала квебекську секцію з 1951 до 1957 року. Таким чином вона стала першою жінкою, яка очолила політичну партію у Квебеку. Були в Терези й ті, хто не поділяв її поглядів і хто вважався її опонентом. До прикладу, жінка була політичним противником Моріса Дюплессі, тогочасного прем’єр-міністра Квебеку.
У 1952 році Тереза Касгрейн стала кандидаткою від своєї партії, Кооперативної федерації співдружності, під час федеральних проміжних виборів у Outremont–St-Jean, а також під час федеральних загальних виборів 1953 року в Жака-Картьє–Ласаля, 1957 у Вільневі та 1958 року в Жаку-Картьє-Ласалль. А в 1962 і 1963 роках під час тих же федеральних загальних виборів Тереза вже кандидатка від Нової демократичної партії в Отремонт-Сен-Жан.
Політична та громадська кар’єра Терези Касгрейн була вельми насиченою. У 1961 році вона заснувала квебекський підрозділ руху «Голос жінок», який займався миром у всьому світі.
Незалежна сенаторка
У 1966 році за її підтримки була заснована Fédération des femmes du Québec. Це товариство мало координувати різноманітні організації в провінції, що складаються із жінок. Організація була визнана в Канаді в 1967 році, році, обраному Організацією Об’єднаних Націй для святкування прав людини. Крім того, Тереза Касгрейн продовжує очолювати Лігу прав людини, Квебекський комітет медичної допомоги В’єтнаму та франкомовну секцію Канадської асоціації освіти дорослих. Є віцепрезиденткою дорадчого комітету з питань управління правосуддям у Квебеку.
У 1969 році вона стала президентом Канадської асоціації споживачів у Квебеку. Плідна та кропітка робота цієї організації та її лобіювання, якраз і призвело до створення посади канадського міністра в справах споживачів.
У 1970 році прем’єр-міністр П’єр Елліотт Трюдо призначив Терезу Касгрейн до Сенату Канади, де вона брала участь у засіданнях як незалежна сенаторка. Так сталося, що вона змогла пропрацювати лише дев’ять місяців, перш ніж досягла віку 75 років. Це за законом Канади граничний вік перебування на такій посаді. Велика реформаторка й досвідчена політикиня, Тереза Касгрейн висувала вимоги жінок на провінційних, федеральних та міжнародних рівнях та аренах.
Тереза Касгрейн померла в 1981 році. За рік до своєї смерті в 1980 році вона отримала почесний титул Великого Монреальця в соціальній категорії, а у 2016 році була названа командором Монреальського ордена