У 1960-х роках рівень злочинності в Монреалі помітно виріс, через що місто стало одним з найнебезпечніших у Квебеку. На плечі поліцейських лягало багато завдань, при цьому значно підвищився рівень загрози на роботі. Але особливо їх обурювало те, що вони отримують нижчу зарплату, ніж їх колеги у більш спокійному Торонто. Своє невдоволення поліція Монреаля вирішила виразити через страйк. Лише на один день захисники правопорядку не вийшли на роботу, але цього було достатньо для настання хаосу в місті. Детальніше на montrealyes.
Монреаль у 1960-х роках
У ті роки населення Квебеку складалось з двох фракцій: англомовних та франкомовних канадців. При тому мова спілкування помітно визначала становище жителів провінції у суспільстві. Франкомовні квебекці часто сприймались як дешева робоча сила, вони були робітниками чи селянами. Хоча й франкомовні канадці становили близько 80% населення, керівні посади обіймали все ж таки ті, хто спілкувався англійською. Навіть при однаковій кваліфікації англомовні канадці мали вищу оплату.
Внаслідок цього була створена терористична організація Фронт визволення Квебеку, який боровся за незалежність провінції та намагався перетворити її на окрему соціалістичну державу. Організація діяла радикально й використовувала вибухівку як один з головних методів у своїй боротьбі. Їх діяльність тривала з 1963 по 1971 рік. Загалом терористи спричинили 200 вибухів, зокрема закладали бомбу навпроти будинку мера Монреаля Жана Драпо.
Крім того, у Монреалі тоді організовувалась чимала кількість протестів, зокрема своє невдоволення виказували таксисти проти монополії компанії Murray-Hill, на мітинги виходили студенти коледжу CEGEP, Університету Макгілла, Університету сера Джорджа Вільямса. Більшість конфліктів базувались на мовному питанні. Також у ті роки відбувся й страйк поліцейських, що завершився ніччю терору.
Що стало причиною невдоволення
В умовах постійних пограбувань банків, серії вбивств, мітингів та діяльності терористичної організації поліція Монреаля була перевантаженою. Внаслідок чого поліцейські стали вимагати підвищення зарплати, яка на той момент становила 7300 доларів. Вони прагнули заробляти нарівні з поліцією Торонто, яка отримувала 9200 доларів на рік при тому, що рівень небезпеки там був значно нижчим.
Однак розв’язати питання підняття заробітної плати поліцейським було важко, оскільки місто тільки нещодавно провело Всесвітню виставку та вже подало заявку на проведення XXI Літніх Олімпійських ігор у 1976 році, що також потребувало значних фінансових інвестицій.
Страйк поліцейських
Офіційно страйк розпочався о 8 годині ранку 7 жовтня 1969 року. Всі 17 відділків були пустими, адже понад 3700 поліцейських зібрались на арені Paul Sauve. До них також приєднались й пожежники.
Ситуація у місті стала погіршуватись вже у перші години страйку. Об 11 годині надійшло повідомлення про пограбування банку. Передбачаючи, що на вулиці вийдуть злочинці, власники магазинів у центрі міста припинили роботу та позабивали дошками двері та вікна. Керівники банків наказали своїм працівникам зберігати гроші у сховищах і тримати на касі лише мінімальну суму.
Уряд Квебеку направив у Монреаль офіцерів Sûreté du Québec, Королівську канадську кінну поліцію, а також солдатів канадської армії для підтримки правопорядку. 
Ніч терору
Близько 18 години того ж дня під мерією також зібралась група невдоволених таксистів на знак протесту, що уряд Монреаля уклав контракт із компанією Murray-Hill та надав ексклюзивні права на трансфер між містом та аеропортом Дорваль. Після мітингу колона із водіїв, до яких також долучились байкери, журналісти та члени Фронту визволення Квебеку, вирушила до гаража Murray-Hill у Гріффінтауні. Поліція Sûreté du Québec намагалась зупинити протестувальників, проте їм на заваді стала поліція Монреаля. Дійшовши до офісів Murray-Hill, колона стала трощити вікна та кидати коктейлі Молотова. 
На піку розвитку подій нараховувалось близько 800 протестувальників. Згодом по них став стріляти снайпер, в результаті чого кількох людей було серйозно поранено. Автобуси Murray-Hil були перекинуті та спалені.
Внаслідок загострення ситуації, більша частина поліцейських Sûreté du Québec була скликана до гаражів Murray-Hill, натомість решта міста залишилась без нагляду, де стали грабувати магазини та банки, трощити вікна. Також був пограбований ресторан мера Монреаля Le Vaisseau d’Or. До кінця дня з різних магазинів було викрадено товарів на суму понад 500 тисяч доларів, а загальні збитки оцінювались у 2 мільйони доларів. Було зафіксовано понад 450 випадків злому.
Внаслідок сутички загинув Капрал Sûreté du Québec Роберт Дюма. Ще близько 30 осіб отримали вогнепальні поранення.
Відповідь влади
Аби навести лад у Монреалі, Національна асамблея Квебеку ухвалила закон, за яким всі поліцейські та пожежники мали повернутись до виконання своїх обов’язків опівночі 8 жовтня. Поліція Sûreté du Québec ще протягом місяця після мітингу залишалась у місті, щоб проконтролювати роботу місцевих поліцейських.
Менш із тим, страйк мав і позитивні наслідки. Поліція в Монреалі отримала підвищення зарплати, а станом на 1974 рік вона становила вже 14 000 доларів. Також компанія Murry-Hill втратила свої ексклюзивні права на трансфер з аеропорту в Монреалі.