В історії Олімпійських ігор процес подання заявок на проведення заходу часто був наповнений жорсткою конкуренцією та тривалими переговорами. Прагнення здобути права на проведення літніх Олімпійських ігор 1976 року не стало винятком. Тоді саме заявка міста Монреаль підкорила серця Олімпійського комітету, що зрештою призвело до його перемоги як приймаючої сторони престижного міжнародного спортивного заходу. Далі на montrealyes.
Претендент для проведення Літніх Олімпійських ігор 1976 року
Монреаль, канадське місто який має дуже багату спортивну спадщину. Тут протягом багатьох десятиліть народилося і виросло безліч легендарних спортсменів, тут базувалися визначні спортивні команди, спортивні арени та багато іншого. Попри свій відносно невеликий розмір та обмежену інфраструктуру порівняно з іншими відомими претендентами на проведення заходу, місто Монреаль вирішило подати у 1976 році заявку на проведення Літніх Олімпійських ігор.
Уряд Монреаля і Канади тоді глибоко розумів те, що проведення ігор може стати трансформаційною подією для міста, яка продемонструє його потенціал на світовій арені. Тому заявний комітет вирішив представити Монреаль як динамічне місто із глибокою любовʼю до спорту.
Подання заявки на проведення Літніх Олімпійських ігор 1976 року
Заявка Монреаля на проведення літніх Олімпійських ігор 1976 року ґрунтувалася на тому, щоб залишити багату спортивну спадщину місту та його мешканцям. Заявний комітет розробив великий план муніципального розвитку, який продемонстрував відданість Монреаля будівництву сучасних спортивних споруд, поліпшенню транспортних мереж і створенню сприятливого середовища як для спортсменів, так інших людей.
Розуміючи важливість отримання громадської підтримки, заявний комітет працював над великою кампанією, щоб згуртувати жителів Монреаля на підтримку олімпійської заявки. Вони організували громадські заходи, залучали до роботи місцеві школи та університети та зміцнювали почуття хвилювання та єдності по всьому місту. Ця масова мобілізація викликала хвилю підтримки, яка виявилася вирішальною на шляху Монреаля до проведення Олімпійських ігор.
Важливу роль відіграла міжнародна дипломатія у заявці Монреаля для проведення літніх Олімпійських ігор 1976 року. Заявний комітет невпинно працював над налагодженням відносин із впливовими членами Міжнародного олімпійського комітету та особами, які приймали рішення, демонструючи відданість міста олімпійським цінностям та здатність міста провести захід світового рівня. За допомогою цього вдалося залучити ключові зацікавлені сторони у Міжнародному олімпійському комітеті.
Зокрема, відбір претендентів на проведення Олімпійських ігор 1976 року проходив в Амстердамі в 1970 році. Тоді головними претендентами проведення заходу були такі міста як Лос-Анджелес і Москва, оскільки вони представляли головні держави світу. Але був ще один претендент на проведення ігор – місто Монреаль. Більшість схилялося до вибору саме Монреаля як нейтральної країни для проведення заходу.
Фінансування Літніх Олімпійських ігор 1976 року
Фінансовий аспект проведення Олімпійських ігор був вирішальним чинником заявки Монреаля. Заявний комітет ретельно підготував всеосяжний фінансовий план, який продемонструв здатність міста фінансувати захід та керувати ним. Цей прозорий підхід у поєднанні з сильною економікою Монреаля та прихильністю до фінансової відповідальності допоміг знизити побоювання з приводу фінансової життєздатності.
Зокрема, місту Монреаль Літні Олімпійські ігри 1976 року коштували 6,1 мільярда доларів США. Станом на 21 століття ця сума представляє колосальні перевитрати коштів – 720% у реальному вираженні. Сюди можна віднести витрати, пов’язані зі спортом, такі як операційні витрати: витрати на технології, транспорт, робочу силу, адміністрацію, безпеку, харчування, церемонії та медичні послуги, а також прямі капітальні витрати, зокрема будівництво спортивних об’єктів, необхідних для проведення ігор.
Перевитрати коштів на проведення змагань у Монреалі у 1976 році є найбільшими перевитратами коштів за всю історію Олімпійських ігор. Зокрема, середня вартість Літніх Олімпійських Ігор у період з 1960 року по 2016 рік склала близько 5,2 мільярда доларів, а середні перевитрати коштів становили 176%.
Історична спадщина
Олімпійські ігри були потужним поштовхом для збереження спадщини для міста та його мешканців. Було вжито заходів щодо перепрофілювання олімпійських об’єктів після проведення змагань, гарантуючи, що вони продовжуватимуть служити суспільству і робити свій внесок у розвиток Монреаля. Ця прихильність до сталого розвитку сильно перегукувалася з мінливим баченням Міжнародного Олімпійського комітету щодо олімпійського руху. Крім того, у місті почало з’являтися безліч різних спортивних організацій та асоціацій, що, безперечно, вплинуло на розвиток спорту у місті.
Зокрема, в історії Монреаля, Олімпійські ігри 1976 року були першою та останньою грандіозною спортивною подією. У той час у Монреалі був побудований цілий Олімпійський парк, який включав басейн, стадіон, велодром, ботанічний сад, арену для боксу та боротьби та олімпійське село, майданчики у Великому Монреалі та майданчики за межами Монреаля.
Попри те, що Олімпійські ігри 1976 року позитивно вплинули на розвиток спорту в Монреалі, їхню спадщину загалом можна охарактеризувати як складну. Багато фахівців вважають, що захід був справжньою фінансовою катастрофою для міста, оскільки воно ще 30 років після Олімпійських ігор було у боргах. Крім того, багато спортивних об’єктів, побудованих на швидку руку, не працювали належним чином. Зокрема, йдеться про Олімпійський стадіон, розсувний дах якого ніколи не працював належним чином. Крім того, цей стадіон протягом 20-21 століть неодноразово закривали на реконструкцію.