Мало хто в Монреалі у 19 столітті та на початку 20 століття замислювався про всі екологічні наслідки діяльності людини, а саме про виснаження озонового шару. Збереження озонового шару планети є однією з найсерйозніших проблем людства, які необхідно вирішувати на найвищому політичному рівні. Серед багатьох міжнародних угод та ініціатив, присвячених боротьбі з екологічними проблемами, Монреальський протокол став революційним рішенням у глобальній боротьбі із виснаженням озонового шару. Далі на montrealyes.
Озоновий шар та його виснаження
Озоновий шар – життєво важливий щит у стратосфері Землі, відіграє вирішальну роль захисту всіх форм життя від шкідливого впливу ультрафіолетового випромінювання. Однак до кінця 20 століття наукові дослідження, які проводили в Монреалі, почали виявляти виснаження озонового шару через діяльність людини. Основними виявленими винуватцями були викиди хлорфторвуглеців, галонів, чотирихлористого вуглецю та інших озоноруйнівних речовин, що широко використовуються в холодильній техніці, аерозолях та промислових процесах.
Зокрема, одними з найбільш руйнівних речовин, які згубно впливають на озоновий шар, є озоноруйнівні речовини. Своєю чергою, це речовини, які зазвичай використовуються в таких продуктах, як холодильники, кондиціонери, вогнегасники та аерозолі.
Наслідки руйнування озонового шару є колосальними, і про це зрозуміли монреальські дослідники ще в середині 20 століття. Вони чітко знали, що якщо не вжити термінових заходів, ослаблення озонового шару посилить потік ультрафіолету, який проникне в океанські води, що призведе до збільшення смертності серед морських тварин та рослин. При цьому вчені з Монреалю виявили також, що руйнування озонового шару та проникнення ультрафіолету згубно позначиться на здоров’ї людини, а саме: порушиться зір, знизиться здатність організму чинити опір інфекціям. Люди частіше страждатимуть від алергічних реакцій, онкології, передчасного старіння, шкірних захворювань і неврозів.
Саме тому Монреаль став глобальним центром прийняття рішень у боротьбі зі виснаженням озонового шару та запобіганням всіх колосальних наслідкам для людства, тваринного та рослинного світу.
Поява Монреальського протоколу
Проведені дослідження та їх невтішні результати послужили поштовхом до застосування рішучих заходів не тільки в Монреалі, а й на глобальному рівні. Уряд Канади та Монреалю усвідомлював крайню потребу в протидії цій зростаючій глобальній загрозі, тому закликав міжнародне товариство об’єднатися для пошуку рішення. Саме так, у 1987 році було прийнято Монреальський протокол. Зокрема, угода щодо речовин, які руйнують озоновий шар, була ухвалена під час відомої екологічної конференції, яка проходила в Монреалі. Угода була спрямована на захист озонового шару шляхом поетапної відмови від виробництва та споживання озоноруйнівних речовин.
Ключові положення та успіхи впровадження Монреальського протоколу
Відповідно до Монреальського протоколу десятки країн зобов’язалися вжити заходів щодо ліквідації озоноруйнівних речовин. Договір встановлював чітке положення для скорочення викидів і, зрештою, ліквідації цих речовин з конкретними термінами та цілями для розвинених країн і країн, що розвиваються. До 1996 року виробництво хлорфторвуглеців було припинено в розвинених країнах, а до 2010 року їх прикладу наслідували країни, що розвиваються.
Ефективність Монреальського протоколу найкраще видно завдяки його досягненням. Глобальна діяльність людини, яка була спрямована на руйнування озонового шару, значно сповільнилася наприкінці 20 століття. З того часу, завдяки Монреальському протоколу розпочався процес його відновлення. Наукові оцінки та прогнози того часу показали, що до середини 21 століття озоновий шар зможе повернутися до свого нормального стану. Такі успіхи у роботі Монреальського протоколу є реальним прикладом успішного глобального співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища.
Посилення діяльності Монреальського протоколу
Визнаючи необхідність постійних дій, до Монреальського протоколу наприкінці 20 століття і на початку 21 століття було внесено кілька поправок для вирішення проблем і посилення його впливу. Однією з таких поправок була Кігалійська поправка 2016 року, яка мала на увазі поетапне скорочення виробництва та споживання гідрофторвуглеців не лише у Монреалі, а й у всьому світі. Зокрема, метою цієї поправки було уникнення підвищення температури на півградуса Цельсія до 2100 року.
Діяльність Монреальського протоколу виходить за межі збереження озонового шару. Дії, вжиті у межах договору, також сприяли пом’якшенню наслідків зміни клімату. Багато озоноруйнівних речовин є потужними парниковими газами, і поетапна відмова від них призвела до істотного скорочення глобальних викидів парникових газів. Це робить Монреальський протокол важливим інструментом у боротьбі зі зміною клімату.
Монреальський протокол є свідченням міжнародного співробітництва та колективних дій перед екологічними проблемами. Місто Монреаль у 20 столітті стало центром глобальних політичних рішень у боротьбі з виснаженням озонового шару, і відіграло ключову роль у вирішенні цієї проблеми. Цей революційний договір, прийнятий у 1987 році, відіграв важливу роль у збереженні озонового шару та пом’якшенні наслідків зміни клімату. Поетапна ліквідація озоноруйнівних речовин дала чудові результати, які можна побачити у 21 столітті. Вони дають надію світле майбутнє планети.