18 червня 1940 року генерал Де Голль звернувся до франко-канадських жителів Канади з проханням про допомогу. Для багатьох це звернення ознаменувало  народження французького руху Опору. Більшість Франції того часу була окупована гітлерівською Німеччиною. Усвідомлюючи політичну вагу Канади у війні за незалежність, яку вели вільні французи у Віші, де Голль звернувся до франко-канадців ще один раз, вже 1 серпня 1940 року. Його промова була вимовлена в студії BBC і транслювалася Радіо Канади. Ці промови не пройшли непоміченими. Тим більше, що напрямів допомоги було дуже багато. Один із них видавнича справа. Детальніше про це читайте на montrealyes.com.

Промова де Голля

Повертаючись до промови, слід сказати, що в поєднанні із закликом від 18 червня заклик від 1 серпня, безумовно, сприяв мобілізації французької громади у Квебеку. Такий приклад, Марта Сімард, француженка, яка народилася в Алжирі й одружена з франко-канадським лікарем Андре Сімардом, заснувала того літа перший комітет Вільної Франції за її межами, і за межами Англії. Ліберальна еліта Квебека, підбадьорена перемогою Аделара Годбау у 1940 році та відвертим голлізмом мера Люсьєна Борна, сприяла успіху цього комітету. У листопаді 1943 року її президента Марту Сімард запросили до Тимчасової консультативної асамблеї Алжиру, щоб представляти Вільну канадську Францію, єдину жінку серед 80 делегатів та де-факто першу жінку-парламентарку в історії Франції.

   Центр франкомовного друку

Під час окупації Франції німецька влада почала гальмувати друкарство. Тоді Монреаль став центром франкомовних книжок. Близько десяти видавництв видавали класику, твори великих французьких письменників, знайомили світ із канадськими авторами. Цей ажіотаж у видавництві Монреалю продовжувався до 1946 року.

Якщо подивитися на цифри, то під час війни виробництво книг у Франції скоротилося з 10000 до 1200 назв на рік. Щойно німці окупували Париж 14 червня 1940 року, було запроваджено систему контролю над усіма економічними секторами. Наприклад, що стосується сфери видавничої справи, то кількість паперу, що використовується видавцями, обмежена, і існують вимоги щодо чорнил та свинцю. Твори також піддаються цензурі, будь-яка книга має пройти адміністративне схвалення.

Через кілька місяців видавці Квебеку отримають доступ до всього масиву французьких книг, які не можуть бути видані у Франції. У Монреалі такі відомі видавництва, як “Variétés”, “Parizeau”, “Bernard Valiquette” та книгарня “Beauchemin”, експортують книжки до більш ніж 30 країн світу. Вони обслуговували ринок із понад 10 мільйонів франкомовних читачів.

Шкільні підручники та релігійні посібники

Видавництва Квебеку публікують шкільні підручники, релігійні посібники, практичні посібники, канадську літературу та французькі твори. Вони публікують у Квебеку авторів, які залишили Францію, зокрема, Сент-Екзюпері та Жоржа Бернарноса. Також вони представляють канадських авторів усьому франкомовному світу, таких як Анн Ебер, Габріель Руа та Роджер Лемелен. Ці ж видавці підривають духовну владу, розповсюджуючи книги Жида, Камю та Сартра.

Після війни 31 січня 1946 року минув термін дії декрету, що дозволяв перевидання французьких творів у Канаді. Тоді видавництва відновили свою діяльність у Франції. Втрачаючи свій ринок, видавці Квебеку перебували у надлишку запасів. Такий факт: більшість нових квебекських видавництв зникають упродовж шести місяців. У наступні роки багато виданих ними книг зазнали цензури духовенства.